- скрипіння
- —————————————————————————————скрипі́нняіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
скрипіння — я, с. Дія за знач. скрипіти і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
поскрипіти — плю/, пи/ш; мн. поскрипля/ть; док. 1) Скрипіти якийсь час. || Почати пересуватися, піти, викликаючи скрип, скрипіння чого небудь. 2) перен., розм., жарт. Жити, існувати, якийсь час … Український тлумачний словник
поскрипувати — ую, уєш, недок. Раз у раз неголосно скрипіти, видавати скрипучі звуки. || чим. Викликати скрипіння, утворювати скрип чим небудь. || безос … Український тлумачний словник
верещати — щу/, щи/ш, недок., розм. 1) Пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. || Дуже голосно співати, щебетати. 2) перен. Видавати різкі, пронизливі звуки, скрипіння (від тертя металевих, дерев яних та інших предметів) … Український тлумачний словник